Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 904/6959/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Нікольський трубний завод"на постановувід 11.02.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6959/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НПП Нікольський трубний завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Атомтехнології"пророзірвання договору та стягнення 26960,00 грн.,за участю представників: позивача - відповідача - Мацько Ю.Ю., Долідзе А.О. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 у справі №904/6959/14 (суддя Васильєв О.Ю.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Нікопольський трубний завод" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтехнології", розірвано укладений між сторонами договір №3992 від 25.03.2014, стягнено з відповідача на користь позивача 56624,40грн в повернення перерахованої позивачем суми за товар та 3045,00грн витрат на сплату судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем поставлено товар, який в асортименті (кількості по окремими позиціям) та по якості (не надано відповідних документів, що підтверджують якість товару) не відповідає змісту специфікації №1 від 25.03.2014, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору №3992 від 25.03.2014 та стягнення з відповідача 26960,00 грн. суми попередньої оплати за договором. Одночасно, керуючись приписами ст. 83 ГПК України та враховуючи, що позивач повністю оплатив товар в загальній сумі 56624,40грн, суд, вийшовши за межі позовних вимог в цій частині, вирішив стягнути з відповідача всю суму вартості товару.

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 11.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М, судді Велично Н.Л., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 у справі №904/6959/14 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова мотивована тим, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів поставки йому товару неналежної якості, а щодо невідповідності асортименту - позивач реалізував своє право, передбачене ч.2 ст.672 ЦК України, прийняти увесь товар на складі відповідача саме у запропонованому і узгодженому асортименті та оплатити його в повному обсязі вже під час розгляду справи, відтак правові підстави для розірвання виконаного сторонами договору та повернення позивачеві вартості оплаченого товару в повному обсязі, з порушенням правил виходу за межі позовних вимог, відсутні.

Позивач з постановою суду апеляційної інстанції у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 662, 671, 678 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги поставку відповідачем товару, який в асортименті (кількості по окремим позиціям) та по якості (не надано відповідних документів, що підтверджують якість товару) не відповідає змісту специфікації №1 від 25.03.2014.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Представник відповідача не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2015.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, 25.03.2014 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП Нікопольський трубний завод" (покупець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтехнології" (постачальник) укладено договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, іменовану у подальшому "товар", кількісні та якісні характеристики якої визначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору); якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТ, ТУ, зазначеним у специфікації (п. 1.2 договору); поставка товару здійснюється на умовах ЕХW м. Дніпропетровськ, строк поставки товару (партії товару) - 30 робочих днів з моменту передплати у розмірі 50% вартості товару, зазначеного у рахунку, +50% вартості після виготовлення, але перед відвантаженням товару (п. 2.1 договору); датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п. 2.3 договору); постачальник надає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: видаткову накладну; рахунок-фактуру із зазначенням ціни; вартості товару (партії товару) та витрат в залежності від умов поставки; сертифікат якості; товарно-транспортну накладну (п. 2.4 договору); орієнтовна ціна договору складає 500000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 100000,00 грн., яка складається із суми специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору); форма розрахункових документів - платіжне доручення (п. 3.2 договору); приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 (п. 4.1 договору); приймання товару по якості здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, при виявленні невідповідності товару вимогам ГОСТ, ТУ виклик представника постачальника є обов'язковим, при неявці представника постачальника на протязі 5 днів з моменту виклику, покупець складає акт про виявлених дефектах товару (частини товару) з залученням представника Торгово-промислової палати України (п. 4.2 договору); зобов'язання постачальника за договором вважаються виконаними у повному обсязі після постачання товару у відповідності з умовами, передбаченими пунктом 2.1 договору (п. 4.3 договору); зобов'язання покупця за договором вважаються виконаними з моменту отримання постачальником оплати у розмірі загальної суми договору, зазначеної в пункті 3.1 цього договору (п. 4.4 договору).

Також, між сторонами підписано специфікацію №1 від 25.03.2014 до договору, якою обумовлено поставку товару на суму загальну суму 53928,00 грн., у тому числі ПДВ - 8988,00 грн., а саме:

- труба 08х18Н10Т розмір 133х9 мм ТУ 14-3-197-2006, в кількості 100 кг;

- труба 08х18Н10Т розмір 18х2,5 мм ТУ 14-3-197-2006, в кількості 100 кг;

- труба 08х18Н10Т розмір 57х4 мм ТУ 14-3-197-2006, в кількості 100 кг;

- труба 08х18Н10Т розмір 159х6 мм ТУ 14-3-197-2006, в кількості 100 кг;

- труба 08х18Н10Т розмір 32х3 мм ТУ 14-3-197-2006, в кількості 50 кг;

- труба 08х18Н10Т розмір 16х2 мм ТУ 14-3-197-2006, в кількості 50 кг;

- труба 08х18Н10Т розмір 133х13 мм ТУ 14-3-197-2006, в кількості 200 кг.

Відхилення від вказаних вище обсягів може бути не більше +/- 5% (п. 1.4 специфікації).

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням №103 від 27.03.2014 здійснив передоплату 50% вартості товару в сумі 26960,00грн, однак, посилаючись на невиконання відповідачем умов щодо вчасної поставки товару, а також неналежну якість запропонованого товару, заявив даний позов про розірвання договору та повернення суми передоплати, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 612, 662, 663, 665, 673, 693, 712 ЦК України.

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді, позивач за платіжним дорученням №294 від 10.11.2014 здійснив перерахування відповідачеві суми 29664,40грн в оплату повної вартості товару згідно з рахунком-фактурою № СФ-000062 від 20.03.2014 на суму 56624,40грн та отримав від відповідача товар на цю суму, доказом чого є відповідна видаткова накладна №РН-0000427 від 11.11.2014 на суму 56624,40грн, довіреність позивача №51 від 11.11.2014, акт звірки взаєморозрахунків від 11.11.2014 .

При прийнятті товару між сторонами також був складений двохсторонній акт приймання-передачі, у якому сторони засвідчили, що відповідач передав, а позивач отримав труби:

- розмір 133х9 мм - в кількості 163 кг;

- розмір 18х2,5 мм - в кількості 68 кг;

- розмір 57х4,0 мм - в кількості 84 кг;

- розмір 159х6,0 мм - в кількості 122 кг;

- розмір 32х3,0 мм - в кількості 25 кг;

- розмір 16х2,0 мм - в кількості 43 кг;

- розмір 133х13,0 мм - в кількості 225 кг.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності позовних вимог.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позов в повному обсязі, а також, вийшовши за межі позовних вимог в частині стягнення суми, перерахованої за товар, дійшов висновку про ґрунтовність позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем поставлено товар, який в асортименті (кількості по окремими позиціям) та по якості (не надано відповідних документів, які підтверджують якість товару) не відповідає змісту специфікації №1 від 25.03.2014.

Натомість, суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком суду першої інстанції, встановив, що позивач не надав жодного належного доказу поставки відповідачем товару неналежної якості та/або асортименту, а навпаки здійснив повну оплату товару вже під час вирішення справи в суді і прийняв товар на складі відповідача саме того асортименту і тієї якості, які його влаштовували і були вказані в видатковій накладній № РН-0000427 від 11.11.2014 та сертифікаті якості №2014053101-4 від 31.05.2014.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару встановлені нормою ст. 672 ЦК України. Так, відповідно до ч. ч. 1. 2 цієї норми якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; відмовитися від усього товару; вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; прийняти весь товар.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Згідно з ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

За приписами норми ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Отже, за умовами договору, поставка товару здійснюється продавцем в строк 30 робочих днів з моменту здійснення покупцем передплати у розмірі 50% вартості товару, наступний платіж у розмірі 50% повинен відбутися після виготовлення товару, але перед його відвантаженням. При цьому, відповідно до п. 4.4 договору зобов'язання покупця за договором вважаються виконаними з моменту отримання постачальником оплати у розмірі загальної суми договору, зазначеної в пункті 3.1 цього договору.

Як встановлено судами і вбачається з матеріалів справи, позивач, здійснивши попередню оплату лише 50% вартості товару, заявив позов про розірвання договору і повернення суми передоплати, посилаючись на прострочення відповідачем строку поставки і невідповідність якості запропонованого товару.

В подальшому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач здійснив повну оплату товару і отримав його на складі відповідача в запропонованому асортименті, який відповідає специфікації, але з відхиленнями співвідношень кількості за деякими видами (по розмірах) асортименту, а також з наявністю сумнівів щодо якості товару.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не спромігся довести за допомогою належних і допустимих доказів наявності підстав для розірвання договору і повернення йому суми, перерахованої за товар.

Так, в порушення п. 4.2 договору, відповідно до якого приймання товару по якості здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, при виявленні невідповідності товару вимогам ГОСТ, ТУ виклик представника постачальника є обов'язковим, при неявці представника постачальника на протязі 5 днів з моменту виклику, покупець складає акт про виявлених дефектах товару (частини товару) з залученням представника Торгово-промислової палати України, позивач, на підтвердження невідповідності якості товару, не надав доказів складення акта з представником позивача та/або акта експертизи у відповідності до вимог Інструкції П-7.

Щодо відхилення співвідношень кількості за деякими видами (по розмірах) узгодженого сторонами асортименту товару, колегія суддів зазначає, що можливість таких відхилень (не більше +/- 5 % від узгоджених обсягів) сторони передбачили в п. 1.4 специфікації до договору.

Крім того, виходячи з умов договору щодо отримання товару на складі відповідача, позивач не реалізував своє право, передбачене вказаними вище положеннями норм ст. ст. 672, 678 ЦК України, відмовитись від прийняття і остаточної оплати товару (частини товару), який, на його думку, не відповідав асортименту і якості, натомість прийняв товар на складі відповідача саме в тому асортименті і тієї якості, які його влаштовували і були вказані в видатковій накладній № РН-0000427 від 11.11.2014 та сертифікаті якості №2014053101-4 від 31.05.2014, та здійснив повну оплату прийнятого товару.

Такі дії позивача повністю відповідають вимогам ч. 5 ст. 672 ЦК України, згідно з якою якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності будь-яких правових підстав для розірвання договору, а відтак і для застосування наслідків його розірвання у вигляді повернення позивачеві суми, перерахованої за товар.

При цьому, апеляційний господарський суд правомірно зазначив про безпідставний вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог, адже, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Однак, матеріали справи не містять відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог і стягнення з відповідача суми 56624,40грн, перерахованої в якості повної оплати за товар.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі апеляційний господарський суд не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Нікольський трубний завод" залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/6959/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос